Сьогодні Україна вкотре опинилась перед новою точкою біфуркації, після якої – або реформи та розвиток, або – катастрофічне падіння економіки та рівня життя громадян, що може закінчитися стихійною революцією, яка остаточно зруйнує державу.

Ми, фронтовики, добровольці, активісти Майдану, як ніхто відчуваємо свою відповідальність за долю держави, і в цей важливий для держави момент не можемо лишатися осторонь того, що відбувається.

1. Які реформи необхідні країні?

• Головною проблемою сьогоднішньої України я бачу корупцію, що майже знищила державну службу всіх рівнів. І саме подолання корупції має стати першим кроком на шляху оздоровлення країни. В нас вже створено багато привабливих за назвою антикорупційних органів, проте поки що вони не здатні подолати цю проблему.

Моя пропозиція проста: починати треба з найнижчого рівня, встановлюючи контроль громади за призначенням суддів, прокурорів, поліцейських керівників тощо. Оскільки держава сама не здатна вилікувати себе – це має зробити суспільство! Проте це треба робити терміново, поки панівним настроєм серед громадян не стала апатія та байдужість, і в цій ситуації ми, фронтовики та добровольці, волонтери та активісти Майдану, можемо і хочемо стати тією рушійною силою, що поведе людей за собою, як ми зробили це два роки тому, першими ставши на шляху агресії Росії!

Від влади ми в цій ситуації вимагаємо одного: прийняти відповідні закони та не заважати втілювати їх в життя. Якщо треба, ми ці законопроекти можемо підготувати;

• Сучасна економіка України з однієї сторони дуже залежна від зовнішніх запозичень та кон’юнктури зовнішніх ринків, з іншого – нічого не робиться для того, щоб відновити виробництво в межах країни. Ми не використовуємо ті шанси, що надала нам революція Гідності в плані сприятливого ставлення потужних світових гравців, навпаки, два роки ми робили все, щоб не нас махнули рукою ті, хто допомагав та продовжує допомагати.

Рецепт виходу з замкненого кола один: повна дерегуляція бізнесу, спрощення та зменшення податків, сприяння неолігархічному бізнесу. Ми маємо нарешті зруйнувати ту модель економіки, яку будували 25 років з метою збагачення певного кола обраних. Є багато позитивних світових прикладів, Польща, країни Балтії, Грузія, де такі підходи спрацювали, і я наполягаю, що у України немає іншого шляху!

• Існує багато прикладів в історії, коли прорив в економіці здійснювався шляхом реалізації потужних інфраструктурних проектів, як то, наприклад, будівництво доріг. В українських умовах, окрім всього іншого, це може бути розвиток військово-промислового комплексу. Державні замовлення такого масштабу створюють велику кількість робочих місць, сприяють розвитку суміжних галузей, більше того, навколо реалізації масштабних проектів можна і треба гуртувати націю;
• Україна – це одні з найкращих чорноземів в світі, земля, родючості якої може позаздрити будь-яка країна світу. Ми маємо сприятливий клімат для землеробства, проте не маємо розуму, щоб використовувати це для розвитку держави. В нас існує мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, проте – дивним чином в нас існують і латифундисти.

Щоб подолати цю ситуацію, я пропоную надати право власності на землю сільськогосподарського призначення тим, хто на ній працює – селянам та фермерам.

2. Як перемогти у війні?

• Минуло два роки, як я з побратимами пішов на фронт. Перемога, на яку ми сподівалися ще в 2014 році, через пряме втручання Росії, поки що не настала. Зусилля дипломатів дали виключно тимчасовий ефект, у вигляді часткового припинення вогню та зменшення інтенсивності бойових дій. Проте, як відомо з історії, заморожені конфлікти рано чи пізно знову переходять в гарячу фазу (останній приклад – Нагорний Карабах). Ми маємо бути готові до цього!

Україна мусить дати для себе відповідь: ми готові подарувати ці території ворогу чи прагнемо повернути їх собі?

Я вважаю, що мир на Донбасі досяжний виключно шляхом перемоги над ворогом! І до цього ми маємо готуватись, створюючи сучасну, боєздатну армію. Нам вистачає вмотивованих, патріотичних бійців, проте нам бракує сучасного озброєння та кваліфікованих кадрів на керівних позиціях в армії!

Ми підтримуємо реформи в Міністерстві оборони, зокрема – скорочення штабних офіцерів, що жодного дня не були на фронті, проте я наполягаю, що серед бойових офіцерів достатньо рішучих кваліфікованих кадрів. Ми мусимо надати їм шанс довести справу до перемоги!

Якщо наші західні партнери з певних причин не надають нам необхідно зброю, то ми мусимо наполегливо їх попросити надати нам технічну допомогу (а виробництво ми запустимо на власній території) та навчити наших військових сучасним технологіям бойових дій!

 

Це лише кілька пропозицій з того, що ми вважаємо за необхідне зробити, щоб Україна стала успішною, процвітаючою країною. Хто підтримує наші ідеї та погляди – долучайтеся до спільної роботи!

 Разом – переможемо!

Слава Україні!